Атлант розправить плечі

А час іде...

А час іде...
Стояти та дивитись?
Минає час,
Із ним – минаєм ми.
На феєрверки розпорошуємо сили,
А для багаття іскор не знайти...

Хіба хто інший? –
Не знайдеш хоробрих.
Хто, як не я? –
Спитай у себе сам.
Шукати відповідь
Уперто та невтомно,
Із пристрастю кроля,
Із запалом кроля
Кого-небудь, аби...
Не я... Не я!

07.08.2015

Відповідь.

Якби в словах була фізична сила,

А уві снах – мандрівки та любов,

То ми б давно усе в житті зробили,

То ми вже вимерли б, мов мамонти, давно.

Нехай ворожки пророкують долю,

Що зіткана зі здійснених бажань.

Тоді від засухи загинемо, Шановні:

Ні хвилі бід, ні крапельки страждань.

01.08.2015, 1:47

Крайнеба крадькома...

Крайнеба крадькома відкраю,

Темнища в урвища урву

Та й палю в попелищі спалю

І радо зраджу синяву

Блудних очиць-овець невинних,

Простої рими не знайду

І не шукатиму, напевно...

Для побрехеньок підберу

Підбори, вищі хмарочосів,

Аби звучать гучніш за всіх

Правдолюбивих недорослів...

Страждання й сміх. Спекотний сніг

17.05.2015, 0:11 

Дурощі

Укотре купуюсь на фальші усмішку,

Можливо, вже досить?

– Почім у вас крісла

Зручні, трясовинні?

– Почім у вас крила

Свинцеві, вагомі,

Невтомні, невтомні,

З якими летіти

Так легко униз?

– 12 пінт сліз,

І 27 склянок розпачливих зойків,

17 ударів

Гарячим свинцем,

Заправить ненавистю,

нехітю, болем –

Така півціна за неправду в лице...

8:35, 6.04.15

Ти

Рвеш жили, терпиш смутні муки
Заради чого? - й сам незна..
Мов чорні круки, чужі руки
Твоїми жар увесь згріба.

Тебе безпутнім називають.
Чи мають вни на це права?
Не знають-бо, їй-бо, не знають:
Твій шлях у другий бік зверта.

Немов не з Нашого ти світу
І мов типовий представник,
Немов минулого лиш літа
І мов столітній вже старик.

Не відаєш, чого ти вартий,

Усе шука собі ціни,

Порівнюєш... Чи порівняєш?

Шукай себе. Себе знайди!

Інакодумців не осуджуй,

Для них ти той же ізувір,

Тож залишайся гречним, любий,

На шальці міждебатних мір.

31. 08.2015, 8:07

Тонкі брехні пряли бабки,

Уплітаючись слиною,

Запинаючись, спроквола

Сипали їдкі прокльони

Тим, хто щастя ухопили

Крихту з-під кресала долі.

В спину кидали щосили

Звинувачень ярлики,

Та вони не долетіли –

Вітри стрічні підхопили

Та й припнули язики.

28.03.2015, 20:36